Бойко ніколи не був моральною особистістю, він завжди був самозванцем, - Віталій Барвіненко.

Погано бути тузом у чужій колоді карт, але ще гірше на схилі літ опинитися засаленою шісткою, повернутою обличчям донизу. Потрібно вміти вчасно покинути політику. Є час розкидати каміння, а є час їх збирати.

Можна, звісно, залишитися політичним трупом, симулюючи життя, більше схоже на тріск від боротьби жуків на бездиханному політичному тілі.

Вчорашнє виступ Бойка заслуговує на відтворення епітафії Остапа Бендера на могилі Паниковського:

"…Я часто був несправедливим до покійного. Але чи був покійник моральною людиною? Ні, він не був моральною людиною. Це був колишній сліпий, самозванець і гусекрад. Усі свої сили він поклав на те, щоб жити за рахунок суспільства. Але суспільство не хотіло, щоб він жив за його рахунок. А винести це протиріччя у поглядах Михайло Самуїлович не міг, бо мав запальний характер".

Юрій Анатолійович ніколи не був моральною людиною, він завжди був самозванцем і гусекрадом. Усі свої сили він поклав на те, щоб жити на кошти українського суспільства, але суспільство більше не хоче, щоб він жив на його кошти. Винести це протиріччя Бойко не може, бо має запальний характер.

І тому вирішив на старості років потрясти стариною і показати себе борцем за світле майбутнє України за замовленням зверху. Для багатьох починаючих політиків середини нульових Бойко вважався авторитетом. Але, як співав Галич: "Виявився наш Батько не батьком, а су**й".