Головними програвшими в Сирії виявилися Іран та Росія, - Ігор Семиволос.

Сьогодні в Сирії ми спостерігаємо унікальний процес – як з попелу громадянської війни постає нова сирійська нація. На сьогоднішній день можна констатувати, що режим сім'ї Асадів, які правили Сирією десятки років, впав. Це вражаюча подія, яка, безумовно, матиме потужні геополітичні наслідки для всього регіону і може призвести до так званого ефекту "доміно". Проте важливо зазначити, що сценарію зовнішньої експансії в сусідні арабські країни, яким лякають проросійські експерти, не буде. Проти такого сценарію працює кілька факторів.

Перше і найголовніше, сирійці втомилися від багаторічної війни і прагнуть її завершити якомога швидше. Зруйнована економіка та інфраструктура вимагають значних зусиль для їх відновлення, що неможливо в умовах триваючого конфлікту. Політичні лідери повстанців усвідомлюють, що період ейфорії пройде дуже швидко, і без дієвого перехідного уряду, який буде визнаний світом, неможливо провести нові вибори, які забезпечать легітимну владу.

Паралельно з цим необхідно почати масштабний внутрішньополітичний переговорний процес для визначення майбутнього територіального устрою Сирії та пошуку компромісів між різними групами. Не секрет, що представники різних угруповань по-різному ставляться до майбутнього політичного устрою, ролі релігії та прав меншин – все це вимагає переговорів і узгоджень, до того ж, термінових. Визначені основи для цього закладені – одним із факторів успіху "Хаят Тахрир аш-Шам" стали успішні угоди, укладені їх лідером Абу-Мухаммадом аль-Джулані з представниками інших етноконфесійних груп і шейхами племен. Припускаю, що цей тренд продовжиться й надалі.

Сценарій розпаду Сирії, як відокремлення Латакії або контрольованих курдами районів північно-східної Сирії, вважаю малоймовірним. Однією зі своїх завдань Джулані в інтерв'ю CNN визначив звільнення Сирії від іноземної присутності. Нагадаю, що окрім росіян і іранців, частина сирійської території контролюється Туреччиною та Ізраїлем. Причому останній увірвався в Сирію буквально в день падіння режиму Башара Асада, створивши так звану "зону безпеки". Очевидно, що остаточне питання іноземної присутності в Сирії, особливо коли йдеться про Туреччину, може бути вирішене лише після виборів нової влади. Очевидно також, що жодна сирійська влада не визнає Голанські висоти, сирійську територію, окуповану та анексовану Ізраїлем, як територію єврейської держави. Який тут буде процес, сказати поки що важко, але на початковому етапі, ймовірно, повстанці утримаються від прямого протистояння з Ізраїлем.

Залишається невизначеним питання Хезболли. Припускаю, що сирійці прагнутимуть до подальшого послаблення шиїтського впливу в Лівані та переформатування ліванської політики в дусі "Кедрової революції" 2005 року.

Іран, як і Росія, на сьогодні є головними програвшими. Зусилля, які витратила Москва на зміцнення свого геополітичного становища на Близькому Сході, пішли коту під хвіст. Це нищівний геополітичний удар, який, ймовірно, підірве позиції Кремля в регіоні і є явною демонстрацією російської неспроможності захищати своїх сателітів на фоні величезних втрат в Україні. Тегеран, в свою чергу, втратив так званий шиїтський коридор, який вони ретельно будували з 2015 року. Поразка експедиційного корпусу КСІР "Аль-Кудс" матиме суттєвий негативний вплив на позиції КСІР всередині Ірану, що може підштовхнути помірковані сили до перегляду їхньої ролі всередині країни. Такий сценарій може призвести до розколу еліт в Ірані та початку кінця ісламістського правління.