Кінець нафтової імперії Ігоря Коломойського. Про "Приват" як гравця на ринку можна забути, - Сергій Куюн.

У найбільшій українській мережі автозаправних станцій, що належить групі "Приват" Ігоря Коломойського з партнерами, немає пального. Для будь-якої мережі зникнення хоча б однієї позиції з асортименту навіть на годину – це надзвичайна ситуація. "Приват" же залишався "сухим" по окремих позиціях протягом останніх трьох місяців.

На піку своєї могутності, десь в кінці "нульових", приватовці контролювали понад 1 600 АЗС – 25% від їх загальної кількості в Україні та проливали кожен третій літр пального на ринку. Вплив був настільки потужним, що дозволяв шантажувати уряд, підвищуючи ціни або виключаючи цінові стелі. Що вже говорити про геноцид конкурентів, за допомогою якого було придбано чимало АЗС.

Але секрет тієї могутності виявився дуже простим. Восени 2022 року держава націоналізувала напівдержавні "Укрнафту" та "Укртатнафту", які були під контролем "Привата" з 2003 та 2007 років відповідно. Сам Ігор Коломойський опинився за ґратами. З цього часу мережа почала буквально розвалюватися.

Спочатку свої 537 АЗС вивела з консолідованої мережі "Укрнафта" (колись ці заправки за "недорого" були продані "Приватом" "Укрнафті", але вони продовжували працювати на колишнього власника до останнього).

Потім 245 АЗС повернув собі "ПриватБанк", де вони були закладені під кредити, але 8 років вони також використовувалися приватовцями.

Орієнтовно до 200 станцій залишилося на окупованих територіях.

На сьогодні мережа налічує близько 550 АЗС, з яких багато закрито. Мобільний додаток має 430 адрес. Частка ринку у продажах – 5%.

Але головне, що почали занепадати власні станції.

Практично відразу опустіли магазини – життєво важливий елемент сучасної АЗС.

Влітку 2024 почали надходити сигнали про затримки зарплат персоналу та зниження окладів регіональним менеджерам.

Тоді ж з'явилися чутки про нестачу грошей для розрахунків з постачальниками пального. А в жовтні паливо почало зникати. На початку січня повністю зник дизель, на сьогодні бензин марки А-92 доступний на 28% станцій оператора, А-95 — на 12%, скраплений газ — на 5%. Продаж через додаток припинено, скільки залишилося у людей талонів та карт – невідомо, але, думаю, небагато.

Чому це сталося? Чому інші станції працюють і прагнуть до розвитку, а така розгалужена мережа приходить в занепад?

Адже в чистому вигляді на заправках "Приват" ніколи не заробляли. "Приват" заробляв на "Укрнафті" та "Укртатнафті", перетворивши свої АЗС на банкомати для видачі готівки своїм власникам.

Раніше я неодноразово писав про розквіт схем по грабунку "Укрнафти", коли лише шляхом продажу нафти "Укрнафти" за заниженою ціною "Приват" заробив лише в 2009-2010 роках більше $1 млрд.

Аналогічна сума була виведена з компанії в 2015 році, коли "Укрнафта" відвантажила без грошей "приватовським" фірмам 1 млн т нафти і у тих же фірм закупила величезні обсяги пального, яке до сих пір не отримала.

За словами голови "Укрнафти" та "Укртатнафти" Сергія Корецкого, фірми "Привата" винні цим державним компаніям мінімум 100 млрд грн.

Навіть війна нічого не змінила. В кінці квітня 2022 був проведений аукціон з продажу зрідженого газу "Укрнафти", ресурс злили на "Приват" за заниженою вартістю. Втрати "Укрнафти" – 380 млн грн. Врешті-решт, активи були націоналізовані за відмову платити податки…

Скажіть, навіщо мучитися з мережею, інвестувати, ризикувати, наймати тисячі людей, одягати і навчати їх, якщо сидячи в офісі, ти заробляєш гроші, які цим заправкам ніколи навіть не снилися?

Але коли основне джерело доходу у "Привата" забрали, занепад був лише питанням часу. Найбільшими перевагами були широке покриття і низька ціна, яка дотувалася за рахунок вищезгаданих доходів від експлуатації державних активів.

Водночас конкуренти, не маючи заводів-пароходів, займалися вдосконаленням своїх об'єктів та сервісу. Розгорнулася справжня гонка "озброєнь": спешлті-кава, бургери з-під ножа, інші приємні для споживача "перекручення". Вирівнялася і ціна, оскільки "Приват" опинився в рівних умовах при закупівлі пального з рештою ринку. Хто поїде на стару заправку з туалетом в посадці, якщо поруч булочки з кленовим сиропом, чистота та пальне за такі ж гроші?

Що далі? В останній рік були повідомлення про спроби Михайла Кипермана (очолює нафтовий бізнес "Привата") перегрупуватися в нових умовах. Було багато розмов про залучення зовнішніх управлінців, про передачу частини або всієї мережі в управління. Були й пропозиції по ринку продати частину станцій. Але нічого не злетіло.

Чим довше триватиме цей жах без кінця, тим жахливішим буде кінець. Повернутися на ринок цим заправкам з кожним днем буде важче. Споживач утікає, багато людей з неотовареними талонами на руках, таке не забувається.

І якщо активи рано чи пізно розподіляться, то про "Приват" як гравця на цьому ринку можна забути. Приватовці виявилися неспроможні працювати в умовах жорсткої конкуренції, як і будь-який олігархічний бізнес. Паразитування на держактивах, монополія та доступ до регулювання тарифів – ось секрети успіху. А на ринку пального потрібно нахилятися за кожною копійкою і облизувати клієнтів.

Дуже показова і повчальна історія. Скільки державних грошей пішло в кишені олігархів? Скільки бізнесів не народилося або загнулося через подавлення їх монополіями? Яку країну ми мали б, якби ефективно використовували державні ресурси та підприємства? Хто знає, може, ми б і не опинилися в тій ямі, де знаходимося зараз.