Останній тиждень ми спостерігали за тим, як Дональд Трамп всіляко намагався пришвидшити події, пов'язані з переговорними процесами щодо певного "миру" у війні між Україною та Росією, повністю ігноруючи європейську сторону. Навіть сьогоднішні заяви спеціального представника президента США з питань України та Росії Кіта Келлогга на Мюнхенській конференції з безпеки безпосередньо стосувалися питання участі Європи у переговорних процесах, і він відповів – ні.
Фактично, США всебічно та навмисно ігнорують роль, а ще більше, абстрагуються від ідеї участі в переговорних процесах представників Європи.
У свою чергу, зовсім несподіване (а можливо, і ні) повідомлення зробив голова МЗС Китаю Ван І, а саме: Європа повинна приєднатися до мирних переговорів щодо України.
При цьому Ван І підкреслив, що європейські країни повинні відігравати в цьому ключову роль.
Справді, Китай став на бік Європи? Хоча, знову ж таки, чому "справді"?
Китай зараз перебуває в стані повної готовності до економічної війни з США 2.0. Наступні 4 роки саме під акомпанемент цього протистояння буде розвиватися, в безкінечній лихоманці світова економіка. І для Китаю вже важливим стає підтримка тих сил, які незадоволені діями США.
Тому, навіть незважаючи на те, що Китай став рятівним кругом для Росії останні 3 роки, постачаючи технології та контрабанду в обхід санкцій, на геополітичній арені Пекін обирає підтримку Брюсселя, всупереч Вашингтону. Тому етап малювання вилами по воді, а саме таким є все те, що ми могли спостерігати протягом цього тижня, стосовно якихось мирних ініціатив Білого дому, супроводжується і першими уколами в рамках майбутнього економічного протистояння США та КНР.
Здавалося б, просто заява, одна з багатьох інших, що звучали останнім часом, але за нею може стояти певний поштовх у формуванні коаліцій за інтересами. Не можу сказати, що для нас це погано, адже це, в певному сенсі, конкуренція на арені, де Дональд Трамп не буде почувати себе виключно домінуючим персонажем.
Головне – вміло скористатися ситуацією, що складається на цій арені.