Чому Україна вчинила правильно, запровадивши санкції проти пропагандистки Крюкової, - Алексій Голобуцький.

Побачив пост одного з друзів щодо прокремлівської пропагандистки Світлани Крюкової (проросійська пропагандистка з України, з 2016 по жовтень (!) 2022 року перший заступник Ігоря Гужви — головного редактора Страна.уа, який втік до Австрії в 2018 після звинувачень з 2013 року і протягом двох років війни з Росією, до 2015 року очолювала напрям "Економіка" журналу "Вісті.Репортер"; з 2016 року разом з Гужвою ведуча програми на медведчуківському NewsONE Мураєва; 19 січня 2025 року позбавлена державних нагород України та інших державних нагород, внесена до санкційного списку, має фінансові обмеження).

Пише, що вона красива, талановита, розумна, а яка ж художниця!.. Ну, не можу оцінити картини, не мистецтвознавець. Хоча вона сама пише, що це китч.

А ось теза, що, мовляв, санкції проти Крюкової "неправильно" ввели, насправді вона о-го-го яка проукраїнська!.. Так от, це питання відповідальності. Професійної, якщо хочете. Тому що тут питання державної безпеки і воєнного часу, а не душеспасенний скит, щоб покаїтися – і проститися.

В цьому, якраз, і весь жах, що росіяни дійсно не шкодували бюджетів на найм принаймні сотень працівників. І більшість з найманих були звичайною безталанною масою виконавців. Не вміли думати, не вміли писати – і, відповідно, завдавали мінімум шкоди, тому що приносили майже нульову користь ворогу. А от Крюкова, якраз, талановита.

Крюкова дійсно вміє писати, вміє думати, вміє справляти враження, вміє переконливо говорити, вміє тиснути на емоції, викликати потрібні реакції… І тим гірше для України.

Крюкова – в ланці тих (хоча, звичайно, не в перших рядах), хто приніс в Україну війну, це без жодних сумнівів. На ній особиста відповідальність і за війну 2014 року, і за те, що та війна розвинулася 24 лютого 2022 року у Велику війну.

І "чоловік на фронті" (як пишуть деякі) і "діти в українських школах" провину не зменшать. Тому що справа вже зроблена.

Роки старанної, талановитої, ефективної праці в "Страна.уа" та в проектах "Вістей" дали потрібні Кремлю плоди. Адже Страна.уа як тоді, так і тепер – відверто антиукраїнське видання і завжди тісно співпрацювало зі ЗМІ ворога.

А коли майже через 3 роки Великої війни, спровокованої серед іншого і її талановитою роботою на ворога, знаходяться адвокати… Це образливо. Хочеться, щоб захисники розуміли важливість наслідків такої роботи. Інакше плутаються пріоритети. Людина працювала мінімум останні 10 років безпосередньо на Росію – і її ставлять раптом на одну сходинку з патріотами, які завжди займали проукраїнську позицію (і мали через це проблеми).

І найгірше. Я бачу, що це – ще одне прояв певного тренда до повернення всього того, що було в найкращому випадку до лютого 2022 року, в найгіршому – до 2014 року. Тобто, до суспільного формату часів Януковича. І це закономірно. Адже умовно проросійський електорат нікуди не подівся. За грубими оцінками, до 20% виборців готові підтримати подібні політичні проекти (в сенсі, дубинські-бужанські-бойки можуть отримати мандати ВР Х скликання цілком законно, через добровільний вибір українських громадян).

Ну і всі вже орієнтуються на очікувані умови тимчасових мирних угод з Путіним: повернути права на російську мову та повернути всі права і майно РПЦ, проросійським партіям і організаціям, дозволити балотуватися, зняти санкції… І це буде таким "легким" варіантом вимог – якщо не вдасться примусити до капітуляції Україну. Тоді буде така спроба мирно перехопити владу в Україні – через фінансування проектів типу тих, що реалізовували довгі роки Гужва, Крюкова, Мураєв, Панченко, Голованов та інші. Тобто, Крюковій залишилося всього нічого — пересидіти в декреті, перш ніж можна буде повернутися до звичної роботи.

А щодо обурення санкціями… Тут ми з Крюковою певним чином колеги – я також з 2018 року в санкційному списку. Правда, в санкційному списку Кремля.