США – наш партнер, але варто визнати реальність, - Лана Зеркаль.

Так, США – наш союзник, але слід прийняти реальність і усвідомити свої інтереси та їх.

Альтруїзм і безкорисна допомога ніколи не були притаманні США. Не знаю, чому ми, українці, вирішили повірити в казку про чудовий план Маршалла, який був реалізований для Європи, але це зараз має для нас негативні наслідки. Адже на емоційному рівні ми відчуваємо себе зрадженими та приниженими. Це наслідок наших завищених очікувань від США.

Наше сприйняття США завжди було дещо ідеалістичним і ґрунтувалося на голлівудському міфі про героїв-захисників демократії та цінностей. Відповідало це дійсності, ми не замислювалися, бо картинка в більшості випадків була занадто красивою.

Зараз і ми, і решта Європи прокидаємося після цього гіпнозу і праведно обурюємося усвідомленням грубості, прагматизму та егоцентризму США. Чи варто обурюватися з приводу нарешті продемонстрованої сутності геополітики США? Чи жахливіше усвідомлення неприкритої сутності інтересів адміністрації Трампа, ніж лицемірство та приховане нехтування інтересами України з боку попередньої адміністрації Байдена?

Так, ми з жахом спостерігаємо за потоком новин і намагаємося зрозуміти, що ж буде і чим усе для нас обернеться. Чи наша угода з США – рекет і приниження, чи це дійсно угода ні про що? Чи сторони обмінюються тлумаченнями в інформаційному просторі перед своїми виборцями лише для PR-перемог, чи це справді про угоду, подібну до плану Маршалла?

Вже можна з упевненістю сказати, що це не рекет, і ми не віддаємо наші надра США. Це точно PR з обох сторін. А чи може ця угода стати для нас активатором розвитку і змін, тобто своєрідним планом Маршалла – залежить більше від нас.

У нас повинно бути розуміння того, що ми хочемо розвивати за допомогою американських технологій, капіталу та експертизи. У нас повинна бути стратегія, як використовувати запропонований формат – перш за все, в наших інтересах. І так, на нашому можливому успіху будуть заробляти і американці. Вони завжди на всіх заробляють. Це їхня фішка.

А для тих, кому цікаво, чим насправді був для Європи план Маршалла, про який так багато говорять політики як про манну небесну, пропоную екскурс в цифри та факти.

Сам автор післявоєнної програми американської допомоги Європі (European Recovery Program), яку згодом стали називати його іменем, держсекретар США Джордж Маршалл у 1948 році запевняв, що глобальна мета, якою керуються США, – відновити впевненість європейських народів в економічному майбутньому їхніх країн та Європи в цілому.

Дійсно, завдяки американському фінансуванню країн Західної Європи вдалося відродити промисловість, банківську систему, енергетику, аграрний сектор, побудувати нові соціальні інститути, сформувати зачатки системи спільної безпеки. Саме реалізація плану Маршалла стала поштовхом для таких альянсів і організацій, як НАТО, ОЕСР і згодом ЄС.

За 4 роки дії плану США витратили на відновлення Європи 13 млрд. доларів. З урахуванням інфляції та курсів валют ця сума зараз становить близько 175 млрд доларів. З них всього 1,5 млрд доларів (еквівалент сучасних 20 млрд доларів) – у вигляді пільгових кредитів, решта – грантова допомога. Вінстон Черчилль називав план Маршалла "найбільш безкорисним актом в історії".

Що ж залишилося за кулісами цього "безглуздого акта" США?

Усі гранти, які надавалися Європі, мали чітке цільове призначення: 70% подарованих грошей європейські країни витратили на американські товари, продукти, послуги, обладнання, зброю, технології та ресурси. Європейцям не дозволили інвестувати американські гроші в розвиток власної нафтопереробки, запропонувавши їм купувати продукт переробки американських нафтових компаній.

План Маршалла на довгі роки запобіг створенню власної європейської фінансової системи, встановивши панування американського долара як нової світової валюти. США надавали кредити європейським країнам на ті економічні проекти, які відповідали інтересам США. Ці кредити європейці отримували з спецфондів, які вони співфінансували. Борги європейці повертали Америці з відсотками протягом 20 років – до початку 70-х.

За 1948-1952 роки ВВП США зріс на 50% завдяки експорту в Європу сільськогосподарської продукції, продажу товарів машинобудування, енергетичних ресурсів і технологій. У перерахунку на "сучасні гроші" Америка не тільки повернула 20 млрд доларів, виданих європейцям у кредитах та близько 10 млрд доларів у вигляді відсотків, але й зацементувала військове, економічне та безпекове панування в Європі. Крім того, в США повернулися 108 млрд. доларів, які Європа отримала від них у вигляді грантів.

P.S. я думаю, було б дуже цікаво побачити інфографіку реального розподілу коштів, наданих Україні. Навіть це буде дуже eye-opening