Тема нафти для Путіна нині болісна, як ніколи раніше, - Олександр Коваленко.

Тема нафти для Путіна в даний момент є болісною як ніколи раніше. Заяви Дональда Трампа щодо санкцій проти росії також стосуються зниження цін на нафту. Причому, заяви про руйнівні санкції проти росії звучать дещо окремо від заяв щодо зниження цін на нафту. І не даремно.

У своїй інаугураційній промові Дональд Трамп звернув увагу на тему енергетичної експансії США у світі, і він ніколи не приховував, що його метою є домінування на світовому ринку нафти і газу. Тому політика зниження цін на нафту буде проводитися Білим домом у будь-якому випадку, незалежно від того, наскільки поступливим і покірним буде путінський режим.

Для тих, хто забув і не вірить у те, що Дональд Трамп може обвалити ринок нафти, нагадаю його цінову політику першого президентського терміну, яка призвела до історичного обвалу цін. У квітні 2020 року російська нафта сорту Urals вперше з 1990-х років опустилася в ціні нижче $14 за барель, що було критично нижче собівартості.

Тоді росія була змушена закрити ряд своїх свердловин, залишивши працюючими лише ті, які закрити було неможливо через критичний знос, що дозволяв або добувати до кінця, або закрити і забути про відновлення видобутку.

Тоді ж виникли питання до якості російської нафти, у якій фіксувалося завищене значення сірки — 1,75%, а іноді навіть 1,81%-1,85%, при максимально допустимому 1,8%. Але це стосується нафти, що транспортується по нафтопроводу, а що ж до морських перевезень, то тут виникли проблеми з густиною сировини, яка становила 877,7-878,3 кг на кубічний метр при 15 °C, у той час як допустима норма – 873,5 кг на кубічний метр при 15 °C.

Це все вказувало на деградацію технологічних процесів і зниження якості російської нафти вже тоді. При цьому скорочувалася і кількість рентабельних родовищ.

Згідно з звітом Міненерго рф за 2018-2019 роки, протягом 14 років видобуток нафти в росії скоротиться з 11 млн барелів на добу до 6 млн барелів на добу. Таким чином, Росія обмежиться лише самоозабезпеченням, покинувши плацдарм експортерів "чорного золота".

Не виключено, що цей процес деградації насправді має ще більш стрімкі темпи. Наприклад, у звіті Мінприроди рф "Про стан і використання мінерально-сировинних ресурсів РФ у 2016-17 роках" чорним по білому рапортується про те, що за 2 роки в РФ не було введено в експлуатацію жодного великого родовища нафти або газу. При цьому, виснаження родовищ на Уралі перевищило 70%, у Західному Сибіру — понад 50%. Розробка перспективних родовищ на арктичному шельфі, таких як Південно-Приновоземельське, Поморське, Північно-Поморське-1, Північно-Поморське-2, Руське, Західно-Матвєєвське, Східно-Сибірське ділянки та Кірінське газоконденсатне родовище на шельфі Охотського моря, через відсутність технологій та відповідного фінансування зупинена.

У 2019 році проведена Роснедрами інвентаризація родовищ росії показала, що їх рентабельність лише 67%. Тобто 33% родовищ, по суті, працювали в збиток вже 6 років тому! Як думаєте, яка ситуація в нинішніх умовах?

Що немаловажно, так це те, що по російським нафтовим об'єктам – НПЗ, регулярно завдаються удари українськими дронами, що вже обвалило експортні можливості росії на 18%. Якщо удари продовжаться з такою ж інтенсивністю і результативністю, втрати російської нафтопереробної галузі в найближчі півроку перевищать 30%!

І ось, на фоні всього вище озвученого, уявімо собі обвал цін на нафту, наприклад, до рівня $45 за барель, але не російських Urals або Sokol, а саме еталонної Brent. Для російської нафтової галузі це порівнянно з похованням заживо. Більш болісного удару собі складно уявити.

Ось так, якось так.