Вчора я двічі був залучений до лекції в Harvard Business School. Ідея професора — обговорення кейсу: війна України та Росії — хто винен.
Моя роль — спостерігати за дискусією, а потім висловити свою точку зору та зворотний зв'язок. В аудиторії — лідери бізнесу з усього світу, переважно зі США та Європи.
Через 20 хвилин обговорення мене починає розривати на шматки, трясе, тиск підвищується, ледве стримую гнів… Практично вся аудиторія висловлює російські наративи. Тези про те, що жертва провокує агресора, а отже, винна, звучать безперервно. Тут і про "failed state", і про "розділену країну", і про "корупцію", і ще боже знає що… І це Гарвард. Топові бізнесмени…
Коли мене включили, я кричав, як поранений бик, викидаючи факти, цифри, історичні паралелі, зносячи всі можливі та змішані в купу брехливі та примітивні історії, які накидали учасники. Мені навіть довелося відбивати "печеньки на Майдані", "громадянську війну" і "Янукович легітимний". У мене було всього 15 хвилин…
Два години я ходив у трансі. Як після чотирьох років повномасштабної війни, десяти років агресії Росії, після стількох жертв, геноциду українців, після всіх фактів, відео, фото в демократичному світі і в одній з передових шкіл може плавати таке неподобство?
Друга група була більш збалансованою, але мені знову довелося пояснювати все — від Помаранчевої революції до сучасної війни за Незалежність…
До чого я це пишу? Усвідомлення того, що ми програємо історичні наративи в умах наших міжнародних партнерів, потенційних інвесторів та людей демократичного світу, жахає. Нам дуже потрібна англомовна, зрозуміла, коротка історія нашої трансформації як країни. Не лише про козаків, Київську Русь та Голодомор, а чіткі та зрозумілі факти та кейси, що пояснюють нашу сучасну історію з її викликами та надихаючими прикладами.