Трамп вдається до образу "безбашенного" хлопця, але йому не вигідні дві речі, - Віталій Чепінога.

Незабаром у видавництві Аннети Антоненко вийде український переклад роману відомого американського письменника Філіпа Рота (який, до речі, має українське походження) "Змова проти Америки". Ця книга, яка свого часу наробила багато шуму і стала бестселером, написана в жанрі "якби". Сюжет такий: льотчик Чарльз Ліндберг, який відкрито сповідував фашистські погляди, нібито переміг Рузвельта у 1940 році, і США пішли тим шляхом, яким уже йшла гітлерівська Німеччина.

Ця антиутопія реалізується в Сполучених Штатах прямо зараз, сьогодні. І замість молодого та харизматичного Ліндберга, ми маємо харизматичного, але зовсім не молодого Дональда Трампа.

Світ до останнього моменту сподівався, що новообраний президент США якимось хитромудрим, і лише йому відомим способом наведеться порядок у турбулентному світі. Закінчить війну в Україні за один день, помирить Ізраїль з арабами, зменшить напруження у відносинах з Китаєм та врятує світовий океан від забруднення.

Але Трамп обрав собі іншу роль. Він свідомо грає божевільного, "безбашенного" хлопця, який зібрався крутити всім світом, як циган сонцем.

Лише за один тиждень Трамп "анексував" Канаду, відібрав у Панами Панамський канал, пообіцяв зробити Гренландію знову великою, налякав Данію війною і відкладав обіцяний мир в Україні щонайменше на півроку. Сьогодні Трамп виглядає як свого роду "антигорбачов" 1985 року. Але "перебудова" по-американськи має потенційно більш апокаліптичний характер.

З боку Трампа постійно в'ється, як шакал Табаки у Шерхана з кі́плінговської "Книги джунглів", Ілон Маск, якого вже за очі називають тіньовим віце-президентом США.

Ілон Маск у своїй соціальній мережі "Х" систематично тероризує уряд Великобританії, обіцяючи звільнити англійський народ від тиранії лейбористів, та нецензурно спілкується з поки що діючим прем'єром Канади Джастіном Трюдо.

Європа, зі свого боку, через Емманюеля Макрона та німецький уряд, пообіцяла захищатися від загроз новообраного президента США і не допустити жодних змін кордонів ЄС.

Ось тобі і на! Замість обіцяної стабільності світ за лічені дні опинився на межі тотального, всепоглинаючого хаосу. Люди в Європі відверто налякані, а в самих США, як розповідають знайомі, прості американці потроху збирають "тривожні сумки" і думають, куди б втекти подалі від цього абсурду.

На цьому фоні лише українці, у яких вже виросло три покоління котів під російськими ракетами та іранськими шахедами, зберігають спокій і просто спостерігають, що буде далі.

Експерти, аналітики та оглядачі розділилися на два, приблизно рівні, табори. Перші вважають, що Трамп свідомо обрав таку епатажну поведінку, щоб показати товаришам Сі та Путіну, що він не менш божевільний, ніж вони, а тому з ним краще не зв'язуватися. Мовляв, Трамп — талановитий бізнесмен, тонкий психолог, і вся ця хитромудра гра закінчиться, як тільки він прийме присягу президента Сполучених Штатів, яка відбудеться вже 20 січня. Розпочнеться ера жорсткого прагматизму та реальної політики.

Інші вважають, що Трамп таким і є, за гороскопом і з народження, а тому ця авантюрно-провокаційна хвиля лише зростатиме, а після інавгурації взагалі втратить будь-які береги.

Тут я схильний більше довіряти не диванним аналітикам, а людям, які давно працюють у Сполучених Штатах і знають, за якими законами там розвиваються всевозможні політичні драми. А ці знаючі люди кажуть приблизно таке: Трамп буде вирішувати, як зупинити українсько-російську війну, виходячи з власних егоцентричних уявлень про те, що вигідно Сполученим Штатам і йому особисто. І як би це не було парадоксально, але Трамп підлягає впливу людей, яких сам особисто поважає і довіряє їм, як професіоналам. Одним з таких є колишній генерал Кіт Келлог, який має стати спеціальним уповноваженим Трампа по українсько-російській війні.

В будь-якому випадку Трампу невигідно бути ні слабким, ні божевільним після офіційного вступу в посаду. Словом, contra spem spero, – як казала Лариса Петрівна Косач.

Що стосується потенційної Гренландської війни та окупації Канади, то нехай вони там самі якось розбираються, у нас своїх проблем вистачає. Як кажуть: дай бог сил — подолати те, що подолати можливо, терпіння — щоб прийняти те, що подолати неможливо, і розуму — щоб відрізнити перше від другого.

З усього цього ми можемо зробити такий висновок. В кінці першої чверті XXI століття в сучасному світі – все можливе, в будь-який час, в будь-якому місці і за будь-яких обставин. Ця "аксіома" українською звучить так: "Усяке може бути". Ми це давно знали.