Українці перестали помічати героїзм і досягнення армії через втрати, - Серж Марко.

Моральний дух військ.

Трохи особистих спостережень.

Ми зараз живемо в ситуації, коли ініціатива на боці ворога. Коли ініціатива була у нас, росіяни відчували себе більш пригніченими, але як тільки вони забрали ініціативу, все змінилося на 180 градусів. І ми всі сприймаємо це в чорних тонах.

Про те, що ініціатива — це річ змінна, і щоб нею володіти — потрібен план і відповідний моральний стан, вже всі забули.

Ми обговорюємо в основному невдачі, забуваючи про тих, хто успішно виконує свою роботу. Місяць за місяцем.

Наше підрозділення, наприклад, перестало викладати відео поразок ворога і техніки, оскільки нічого цікавого чи нового ми в цьому вже не бачимо. А що показувати? Усі ці поразки дронами в різних ракурсах всі підписники вже бачили багато разів, в тому числі від інших підрозділів, які також добре виконують свою роботу.

Піхота перестала викладати відео успішного відбиття штурмів/своїх штурмів, адже "ну це ж вже було багато разів".

І навіщо хвалитися, що позицію відбили, якщо ми вчора втратили 10 кв. км.?

І всі ці подвиги залишаються за кадром. Уся ця робота, яку підписники бачать у сухій статистиці Генштабу щоранку з втратами ворога 1000-1500 на добу.

Військова машина працює. Генерує події, які залишаються за кадром. Упорно точить камінь, що складається з тисяч м'ясних мішків особового складу, розуміючи, що цей камінь має межі, і колись черговий удар дасть несподівану, але таку важливу тріщину, і потім ми зрозуміємо, що витримали до потрібної події, вистояли, і почнемо бити туди все сильніше, розбивати цей камінь активніше, але зараз потрібно стояти і завдавати поразки. І ми стоїмо. Переживаючи черговий складний день. З нервами, поганим настроєм, критикою (ну куди ж без цього? Який солдат не критикує командування?) командирів, і намагаючись забезпечити себе на завтра, адже завтра буде не менш складний день.

Отже. Мені дуже не подобається, що ми почали забувати, якими силами ми тримаємось і які події генеруємо. Адже кожен день складається не тільки з втрат території, але й з героїчних подій піхоти, успішних подій дронщиків, і багатьох простих подій, які дозволяють жити цій військовій косарці, яка, не зважаючи ні на що, продовжує свою криваву жниву.

І про це потрібно знову навчитися говорити.

Це ж є однією з проблем мобілізації. Піти в армію, яка успішна, народ може. Піти в армію, яка програє, і біля якої тільки погані новини, ну це вже зовсім по-іншому сприймається.

Треба більше говорити не тільки про проблеми, а й про досягнення та героїзм. Так, це складніше, ніж у 2022 році, коли ще всі не були настільки виснажені війною. Але це необхідно.