"Собача весілля" в Агентстві оборонних закупівель. Зараз не час для боротьби за владу - Сергій Висоцький.

Як людина, з одного боку, трохи обізнана, а з іншого — зацікавлена, я весь час намагався тактовно мовчати про собачий весільний банкет на руїнах Агентства оборонних закупівель.

Але сьогодні, побачивши, як команда Валларибо (Марини Безрукової) з гордістю понесла в народ чергову виписку з реєстру про усунення від посади гравця команди Виллабаджо (Арсена Жумаділова), у мене всередині щось обірвалося. Причому, коли в реєстр вносили Арсена, це зазвичай робив страшний чорний нотаріус! А коли це рішення скасували — силами, мабуть, самого антикорупційного і чесного нотаріуса на світі! Це нотаріус нашої команди рожевих поні!

Знаєте, моя собака іноді їсть свої какулі. Сьорбає половину, а іншу з гордістю несе в роті, щоб продемонструвати всім свої досягнення! Але в результаті в гімні забруднюються всі!

Я не розумію одного. У мене є купа претензій до Марини, купа претензій до Умерова. Були купа претензій до Резнікова. Не виключено, що буде купа претензій до Жумаділова.

Але при цьому я все ж віддаю перевагу жити в реальному, а не у вигаданому світі.

Припустимо, що Марина з помпою повернеться в агентство — світлі сили Вилларибо вигонять з АОЗ страшних демонів з Виллабаджо. Залишається питання: а як вона буде працювати та виконувати свої обов'язки в рамках реальної вертикалі влади, що склалася в державі?

Ця вертикаль виглядає наступним чином: у нас президент військового часу. Подобається він комусь чи ні – це даність. У нас є керівник його офісу Єрмак, уповноважений президентом контролювати та менеджерити цю вертикаль — погано це чи добре, але це факт. У нас є міністр, якому ця вертикаль довірила управління міністерством оборони.

Ця вертикаль влади, як і будь-яка інша, не терпить одного: коли її підлеглі, знаючи, в яку систему вони йдуть, після якогось внутрішнього конфлікту починають публічно срати всім на голову та качати права.

Коли Марина йшла на свою посаду — вона не знала, куди йде? Вона наймалася на роботу в Барбіленд, а коли прийшла в офіс АОЗ, виявилася в вовчому стаді? Це смішно!

І це не про Україну. Так працює державне управління в будь-якій країні. Не згоден з рішеннями влади, перебуваючи всередині? Іду у відставку. Потім виходиш у публічність. Критикуй. Очолюй громадську структуру, яка контролюватиме прозорість закупівель! Але не обпорожняйся всім на голови, перебуваючи на посаді!

Як собі уявляють майбутнє прихильники Марини й вона сама? Ось вона відкочеться по реєстрах, а далі що? Прийде на Ставку і все буде як раніше? Як вона планує далі працювати з міністром, якого вона разом з прихильниками вихваляла в бруді? Хто ставить собі ці питання?

Чи ставить хтось питання, що буде зараз з постачанням для фронту? Система закупівель озброєння та боєприпасів зупинена корпоративними та публічними розбірками! Які тривають з таким козацьким запалом, як у нас у всіх є запасні ЗСУ та запасна країна. Я розумію, що у деяких уболівальників Марини завжди буде опція зануритися в багажник посольської машини. Але багажників на всіх не напасешся!

Звичайно, зараз до мене в коментарях відбудеться набіг хом'ячків, які говоритимуть щось про незалежність АОЗ. По-перше, у країні з жорсткою вертикаллю під час війни — це утопія. Неможливо перебувати в системі і бути незалежним від неї. По-друге, той формат незалежності, який просувають ці люди, — це не незалежність, а безконтрольність. Безконтрольність же завжди переростає в безвідповідальність.

До речі, про посольства. Багато слів було сказано про жорстку позицію міжнародних партнерів щодо цієї ситуації. Але насправді ці слова — чиста маніпуляція, яка інтерпретує сказане. Я також поспілкувався з партнерами з цього приводу. Думаю, ніхто не буде ставити під сумнів те, що у мене є така можливість. Так от, вони сказали мені наступне: ПРИПИНІТЬ ПУБЛІЧНИЙ СРАЧ! Цей срач шкодить нашій країні набагато більше, ніж зміна керівника агентства. Це їх консолідована позиція.

Складається враження, що палкі активісти та журналісти трохи переплутали роки. Це не 2006 рік! І це не корпоративні розбірки навколо якогось алюмінієвого заводу! Чи не варта наша країна того, щоб заткнутися? Чи не варто хлопцям, яким досі видають по 6 мінометних мін на день, дбати до реєстрів? Чи так важко зійти зі своєї гордині заради життя реальних людей?

Агентство має працювати і контратакувати боєприпаси! На чолі з людиною, рішення якого, перш за все, буде підтримано не фейсбучними бездельниками, а військовими, політичним керівництвом та ОПК!

Тому вибачте! Це не боротьба за країну чи чистоту закупівель (яка має багато питань за минулий рік). Це боротьба за власне коло людей, які плювати хотіли на державу. Це христовий похід дітей із зірковою хворобою, які вважають себе центром землі і готові зруйнувати все навколо заради задоволення власних амбіцій. Зупиніться, ваша мати! Не добивайте Україну!